Школа … Моя найкраща і дорога школа.  У ній  я розпочала свій трудовий шлях з 1994 року на посаді учителя математики. Думалося, що  довго не затримаюсь і продовжу  свою педагогічну діяльність в іншому закладі, але доля склалася так, що ця школа, і тільки вона,  мене пригріла, заполонила моє серце, привабила своєю унікальністю і вже не відпустила з своїх обіймів. Доля , доля.. Тут я знайшла своє кохання , Олександра  який став моїм чоловіком , тут я народила свого сина, Дмитра. Життя давало своє випробування, свої злети і падіння, і як би не було, я  вдячна  за все долі.

    Ранок. Для мене він незвичайний вже  двадцять   років. З них десять на посаді заступника директора, а потім  на посаді директора. Розклад, зміни, турбота про дітей, термінова інформація, проблеми по шкільному  господарству , і сімейні турботи відходять на другий план. Чоловік завжди  поруч,  став для мене  підтримкою , син росте , мужніє і розуміє, що потрібно бути відповідальним і  самостійним адже зараз це   навчання  у  університеті м. Львова. І  життя пливе за  течію річки,  інколи бурхливо, інколи спокійно.

    Робота у  Великокобелячківській школі для мене стала невід’ємною частиною життя. Я радію, коли зранку  бачу в школі усміхнених дітей, я радію, коли вони мило говорять  « добрий день», я радію, коли зустрічаю  їх- всього 71 -  і вони хочуть поділитися зі  мною і  своїми успіхами,  радію їхнім перемогам ,  радію з того,  що   завжди з ними поруч,   а вони зі мною. Особлива, приваблива і незвичайна моя школа. У ній працюють мої колеги. Їх на даний час 19 педагогів і 10 технічних працівників. Кожен з них є невід’ємною частиною  шкільного цілого, кожен з них є тією цеглинкою,  яка утримає велику споруду під назвою «школа». Досвідчені   ,розумні,  молоді, наполегливі, емоційні, рішучі, активні, працьовиті , неординарні і такі всі різні, але в кожного з них є своє особливе,  яке цінне для шкільного колективу.  Я горджусь своїм колективом , захоплююсь тим, що  в потрібний час кожен з них може здолати вершину гори, що іншим не під силу, і в цьому  унікальність і неперевершеність їх.   Уроки, семінари, педради, наради, виховні заходи - це все шкільні будні ,а під кінець робочого дня розумієш що  завтра буде інший день  і яким би  він не був,  він, я знаю    без  школи неможливий, без  моїх  учнів  і колег. Я, напевно, так  люблю свою школу, це - моє , мій вибір , моя доля, яка дає мені подих рухатися вперед,  назустріч всім вітрам, переборювати всі перешкоди , відчувати падіння і злети , загартовуватися , набиратися сил, щоб знову відчути те, що зветься піднесенням  над самим собою . Школа , дзвінок і знову  життя дає свій  урок .  

 

        З Любов’ю до всіх директор Великокобелячківської ЗОШ І-ІІІ ступенів

                                                                                              М.І.Мостова